Після введення в число діючих підприємств країни Нікопольського Південнотрубного заводу перед його колективом постало завдання повністю освоїти проектну потужність цеха малих агрегатів та збудувати новий трубний цех. 

Німецька фірма «ДЕМАГ» становила норму виробництва 700 труб діаметром 89 х 3,5 мм та довжиною 6,8 м за зміну. 20 жовтня 1935 року бригада Д. Кузнєцова прокатала 965 штук. Це був перший рекорд цеха малих агрегатів. Норму підняли до 790 штук труб за зміну. 8 січня 1936 року бригада Я. Шапіро прокатала 1100 труб. З Москви в Нікополь прибула телеграма-блискавка: 

«Москва № 74/0400-35-10-1954 Нікополь Трубосталь Брачко Шапиро Маркову Горячо поздравляем Вас рекордом восьмого января тчк Производительность капиталистических фирм для нас не указ тчк Смело развертывайте всю мощность ваших прекрасных станов обеспечивайте высококачественными дефицитными трубами начальник КУМПА Гуревич».

Нікопольські трубники розгорнули стаханівський рух. 14 листопада 1936 року бригада М. Гутмана прокатала 1300 труб, 24 грудня 1936 року бригада І. Кондрашина прокатала 1330 труб, а наступного дня ця бригада перекрила свій рекорд – 1365 труб. 

У 1936 році наш, Нікопольський Південнотрубний завод, випустив 61 400 тонн труб, стільки, скільки всі трубні заводи Російської імперії у 1913 році.      8 лютого 1937 року в число діючих ввійшов цех холодного вальцювання. Кадри трубників готувала школа фабрично-заводського навчання ПТЗ. 

Праця трубників була визначена державними нагородами. У березні 1939 року орденами «Трудового червоного прапора» були нагороджені директор заводу А. Астахов, головний інженер О. Гришкан, майстер І. Борщов, орденами «Знак пошани» – робітник ЦХВ М. Лановий, секретар заводського парткому М. Шевардін, медалями «За трудову відзнаку» – О. Єфанов (вальцювальник), машиністи В. Кручевська, І. Куценко, медаллю «За трудову доблесть» – механік ЦХВ І. Колчинський. 

20 жовтня 1935 року бригада Д. Кузнєцова прокатала 965 штук.
Це був перший рекорд цеха малих агрегатів

Та в історії Південнотрубного заводу в ці роки були і трагічні події. Виконуючи таємні завдання Політбюро ЦК ВКП(б) по боротьбі з ворогами комуністичної партії та радянської влади органи Наркомату внутрішніх справ у 1937-1938 роках здійснювали масові репресії проти громадян. У ці роки були арештовані 113 працівників заводу з них, за політичними звинуваченнями і шпигунстві, 84 розстріляно, 23 засуджено до тривалих термінів ув’язнення у таборах. Серед тих хто загинув, як з’ясувалось за несправедливими вироками, були директор заводу П.П. Брачко, начальник планового відділу І. С. Акулов, головний інженер М. О. Вишнєв, комерційний директор М. О. Рогоза, зав. групою прокату О. Г. Махарін, робітники П. А. Горнус, М. Д. Гузь, Я. М. Загребельний та інші. 

В Європі назрівала війна. На заводі посилилась оборонно-масова робота. Частина заводської молоді навчалась у Нікопольському аероклубі, радіотехнічній школі, школі снайперів, автобронетанковому клубі, військово-морських курсах. Щорічно відбувався призив до Червоної Армії молодих робітників. 

Через тиждень після нападу Німеччини на Польшу, 1 вересня 1939 року, в СРСР розпочались «Великі навчальні збори 1939 року». Багато трубників були мобілізовані в 176-ту стрілецьку дивізію, яка формувалася у Нікопольському військовому містечку. В кінці вересня 1939 року частини дивізії були направлені проти Польщі і взяли участь у бойових діях в Західній Україні. 

Розгортання бойових дій у 1940 році в Європі між Німеччиною та Англо-французьким блоком посилило заходи щодо дисципліни в трудових колективах країни. 25 червня 1940 року на заводському мітингу, який відбувся за ініціативою профспілок щодо збільшення робочого дня і переходу з шестиденного на семиденний тиждень бригадир комсомольсько-молодіжної бригади прокатників М. Грабарник зокрема говорив: «…ми ні на хвилину не забуваємо про капіталістичне оточення. Наша країна є і повинна бути найсильнішою, найміцнішою за всі країни Світу. Збільшення робочого дня і робочого тижня дасть нашій країні додаткові десятки тисяч тонн металу». 

Цехи малих агрегатів і холодного вальцювання працювали вже на повну потужність. 18 червня 1940 року були укладені перші двадцять кубометрів бетону у фундамент трубопрокатного цеху №2, якій за планом повинен стати найпотужнішим не тільки в СРСР, але й в Європі. 

У 1940 році Нікопольський Південнотрубний завод випустив 86 тис. тонн труб. Найбільшим рекордом був випуск 21 квітня 1940 року бригадою І. Борщова 2482 труби, що в тричі перевищувала норматив продуктивності стана.Не менш напруженим було перше півріччя 1941 року. На заводі працювало тільки робітників 4411 осіб (з них 3337 чоловіків та 1074 жінок). Разом з службовцями численність трудового колективу налічувала 7000 осіб.

Трубна продукція першочергово йшла на корабельно-будівні, танкові та авіаційні підприємства країни. 

10 червня 1941 року частину військовозобов’язаних трубників викликали до військкомату на «Великі навчальні збори 1941 року» і направили у 206-ту стрілецьку дивізію, яка формувалась у Нікопольському військовому містечку, та в інші частини Червоної Армії. 

В щотижневій нікопольській місцевій газеті «Більшовик» було повідомлення про те, що Південнотрубний завод виконав достроково піврічну програму… 

Увага!

Шановні ветерани та працівники заводу!

Закликаємо Вас відгукнуться на наші публікації про Нікопольський Південнотрубний завод та разом з нашими авторами згадати історичні та цікаві моменти, які відбувалися під час Вашої роботи або Ваших товаришів на Південнотрубному заводі. Найкращі з них ми опублікуємо на сторінках газети. Дзвоніть за телефоном: 63-84-80, або пишіть за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 56/91. ООО «ПНЦ «Трубосталь», редакція газети «Проспект Трубників».

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ,

Роман МІЛЬЧЕНКО, фото з архіву.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.