Лідія Чоловань-Ковальчук… Комусь це ім’я добре знайоме, а хтось, можливо, зараз прочитав його вперше. Якщо ви серед перших – чудово, якщо серед других – теж добре: сьогодні ви дізнаєтесь про цю талановиту людину – журналістку (яка довго працювала в газетах «Ленінець» НКЗ та «Візит-Венал»), літератора, патріота і вже ніколи про неї не забудете. А отже проростуть ті зерна культури, духовності, людяності, які сіяла на своєму життєвому шляху ця жінка.

У чудовий квітневий день, коли на дворі сяяло сонечко, а православні християни відзначали Вербну неділю, в стінах Нікопольського економічного університету відбулась культурна подія – «народження» збірки віршів нікопольської журналістки та поетеси Лідії Ковальчук, якої, на жаль, вже немає серед нас. Виходу книжки передувало чимало зусиль людей, не байдужих до творчого доробку Лідії Миколаївни: спочатку з’явилось бажання, щоб спадщину Чоловань-Ковальчук було збережено, потім збирали кошти на видання книжки – робили це «усім світом»…

Як написано у передмові книги, «усе своє життя Лідія Миколаївна присвятила людям – і люди не забули її добро». Загалом на підготовку видання до друку у ініціаторів – Громадського об’єднання «Нікополь-Арт» – пішло півтора роки. І ось результат – довгоочікувана книжечка з повним зібранням прозових та поетичних творів. Поліграфічний рівень видання, папір, оформлення – на високому рівні. На обкладинці – фото Лідії Ковальчук, зверху великими літерами назва збірки – «Зерна». Назва влучна у своїй метафоричності: на сторінках – справжні зерна художнього слова та душі.

По одному екземпляру книжки абсолютно безкоштовно отримали всі бажаючі, які завітали до НЕУ на презентацію. Тут же пройшов невеличкий концерт, із спогадами про авторку виступили її друзі та близькі – всім було, що розповісти. В рамках презентації було відкрито виставку народних митців і художників «Типова Україна». Решту накладу «Зерен» віддадуть до нікопольських бібліотек та закладів освіти – творча спадщина письменниці буде жити!

Тож шукайте збірку «Зерна» на поличках бібліотек, читайте і насолоджуйтесь справжнім українським словом. А наостанок – один з віршів нікопольської поетеси і журналістки Лідії Ковальчук.

Вірші пишуться скальпелем

на розіпнутих душах поетів.

Відвертаєтесь від сонетів,

закриваєте очі на сльози, -

то на квіти упали морози,

а зернини сипнули в полову.

Лиш на кінчику голки Слово.

Ти за пісню мене не суди –

То з душі йдуть слова у люди.

...Зроду-віку пісню не судять! 

Альона МАТВІЙЧУК.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.