Сподівання вмирають останніми 

Тарасе, Тарасе… Як часто, дивлячись на твій портрет, пригадую твої ж слова: «Тяжко й важко жить в неволі, а ще тяжче бути на волі – дивитись, бачить и мовчать».

… В Україні шлюб реєструють, скріплюючи печаткою. Якщо між подружжям не ладиться, то вони розлучаються, хоча й дітки вже є. А у «шлюбі», скріпленим печаткою у 1654 році, українцям протягом віків довелося мовчазно прислуговувати. Ті, хто намагався розлучитись, дорого за це платили.

На початку ХХ століття Михайлу Грушевському вдалося мирно оголосити Українську Народну Республіку. Та на неї зазіхнули більшовицькі «добродії». У буремному 1918-му Сімон Петлюра відновив державність, та укріпити її не вдалося.

Велику допомогу більшовикам надали тоді українці, які повірили в солодкі обіцянки. Юрій Коцюбинський, до прикладу, безпощадно рубав шашкою вояків Петлюри, а Микола Скрипник українців активно засуджував. Відповідну й подяку від вождя всіх народів отримали: Коцюбинського – розстріляли, а Скрипник сам на себе руки наклав. Їх сьогодні комуністи вже й не згадують…

Батько Махно теж повірив Іллічу й підняв своїх вояків проти воїнів УНР. Більшовики нагородили його орденом та дали «під зад» так, що аж у Франції опинився.

Пишу це тільки для того, аби нагадати: народ, втративши свою державність, буде довго за це розплачуватися. А лідерів, котрі підняли б на боротьбу, виховати ой як важко, бо ж від раба народжується раб…

Тепер - про сьогоднішні події в Україні. Усугубили їх ті антилюдські закони, які прийняла Верховна Рада 16 січня. Що характерно, в 2005 році з ініціативи комуністів та Партії регіонів змінили Конституцію, згідно з якою Президент залишився майже без прав. У 2010 році уже для нового керманича ті ж «союзники» надали максимальних повноважень. А ось тепер і зовсім зробили народ німим.

Я знаю, що Президент України – віруюча людина. То навіщо ж йому ті антилюдські закони? Хочеться сподіватися, що він від них відмовиться. А сподівання, як кажуть, вмирають останніми.

Якщо бути до кінця відвертим, то і до Конституції 2004 року треба повернутися. Ось така моя думка.

Володимир РОМАНЕНКО, вул. П. Осипенко.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.