В цьому році на нас чекає визначна дата. Пройшло рівно 80 років з того часу, як Нікопольський Південно-трубний завод був введений в число діючих підприємств СРСР. Це відбулося 1 липня 1935 року. Завод-гігант «пам’ятає» свої зльоти і падіння, але, незважаючи на це, він у всі часи був місто утворюючим підприємством, на якому працювало не одне покоління нікопольців. Тому разом з вами, дорогі ветерани, працівники заводу і нікопольчани, ми згадаємо як це було. З цього номеру газети і до святкування ювілею заводу – 1 липня 2015 року – ми розпочинаємо серію публікацій про історію Нікопольського Південно-трубного заводу та його людей.

Завдяки особливостям економічного та географічного розташування міста Нікополя спеціальне засідання Президії Вищої Ради народного господарства СРСР ухвалила 11 вересня 1931 року будівництво, у його західній частині, найпотужнішого у світі металургійного комбінату повного циклу з трубопрокатним виробництвом. Розташування Нікопольського металургійного підприємства планувалось між залізницею та селами Сулицьке і Лапинка, між залізничною станцією «Нікополь» та роз’їздом «Сірко».  Загальна вартість новобудови, що включала до свого складу мартени, блюмінг, домни, коксохімзавод, аглофабрику, прокатні і вальцювальні цехи становила 300 мільйонів карбованців. Комбінат повинен був давати щорічно 1 млн. тонн металу та 410 тис. тонн вуглецевих труб, що перевищило б обсяг виробництва Уральсько-Кузнєцького промислового басейну СРСР. Першу продукцію, згідно з планом, Нікопольський Південнотрубний завод повинен був дати 1 серпня 1933 року.  В жовтні 1931 року в місті почались підготовчі роботи і розгортання розбудови металургійного комбінату: прокладання залізничної колії на промисловий майданчик №1 та будівництво бараків для будівельників. Вже у січні 1932 року на «Нікопольбуді» працювало 4 000 осіб. Першим начальником «Нікопольбуду» був Г. О. Варелас. 

Комбінат повинен був давати щорічно 1 млн. тонн металу
та 410 тис. тонн вуглецевих труб, що перевищило б обсяг виробництва
Уральсько-Кузнєцького промислового басейну СРСР

Стримуючим фактором у розширенні обсягів будівництва була відсутність проекту Ленінградського державного інституту проектування металургійних заводів. Лише у березні 1932 року сесія технічної ради «Ленгіпромез» затвердила ескізний проект трубного заводу в місті Нікополі, на якому повинні були працювати 13 500 робітників. Перший цех – цех малих агрегатів повинен був вступити в дію, згідно запланованого терміну у серпні 1933 року. Першого травня 1932 року відбувся урочистий мітинг в зв’язку із закладанням фундаментів першого цеху і 4-х поверхового житлового будинку в Соцмісті. 

Постановою Ради Праці і Оборони СРСР від 9 червня 1932 року «Нікопольбуд» було оголошено майданчиком надударного будівництва і взято під особливий контроль Наркомату важкої промисловості СРСР.        Але на той час процес будівництва не забезпечувався необхідною кількістю робочої сили. За рознарядкою Наркомату праці СРСР для вербування робітників на «Нікопольбуд» було призначено кілька областей Центрального Чорноземного регіону Російської радянської Федерації.  Але в тому регіоні працювало багато вербувальників з інших будов СРСР. Тому потрібної кількості людей не набиралось, а з тих, хто приїздив на «Нікопольбуд» багато звільнялись, або втікали внаслідок поганих умов життя, низького матеріального забезпечення. Звернення керівництва «Нікопольбуду» до уряду СРСР, дати дозвіл вербувати робітників у південних районах Воронезької області та України, не отримало позитивної відповіді. Недостатньою була технічна база автотранспортного цеха «Нікопольбуду» - 14 автомашин, 10 тракторів, 427 коней. Лопати і грабарки були основними знаряддями праці будівельників. 

Керівництво «Нікопольбуду» організувало Відкритий лист 8-тисячного колективу до Наркомату важкої промисловості СРСР та центрального органу ЦК ВКП(б) – газету «Правда» з вимогою зміцнити транспортну базу будівництва і забезпечити його необхідною робочою силою. Місцеві партійно-радянські органи влади провели кілька місячників і мобілізацій профспілкових організацій для виконання виробничих планів будівництва, але цього було недостатньо. За дев’ять місяців 1932 року плани будівництва були виконані в цілому на 49,9%, а протягом 10-ти місяців роботу на «Нікопольбуді» залишили 7 000 осіб. У травні 1933 року ударники «Нікопольбуду» звернулися з Відкритим листом до дирекції «Ленгіпромеза» з вимогою негайно видати креслення, через відсутність яких була неможлива планова робота по введенню в експлуатацію Південнотрубного заводу у 1933 році. Через місяць креслення надійшли до Нікополя. Але експертиза, а потім технічний суд виявив їх неякісну підготовку. Це загальмувало виконання плану першого півріччя 1933 року, що становило лише 26% запланованого. 

Протягом двох років діяльність «Нікопольбуду» була спрямована на роботи підготовчого періоду - збудуванні залізниці протяжністю 15 км та двох робочих селищ для проживання кількох тисяч робітників, головної електростанції, водопостачальної станції, лісозаводу, школи фабричного-заводського навчання, хлібозаводу, заводоуправління. Головний об’єкт – цех малих агрегатів, а також пов’язаних з ним ще 17 об’єктів не були завершені. Семитисячний колектив «Нікопольбуду» мав 2 000 ударників праці, але їх робота не змогла виконати планові завдання, а витрати склали на 1 вересня 1934 року 63,1 млн. карбованців. 

Про це свідчать обсяги земляних та будівельних робіт:

-            вийнято, при викопуванні котлованів та плануванні території 1 191 000 кубометрів землі, що складало 23% запланованого;

-             вкладено 31 100 кубометрів бетону і залізобетону, що складало 50% запланованого;

-            цегляної і бентонітової кладки 73 300 кубометрів, що складало 54% запланованого. 

Урядові органи СРСР, розглянувши ситуацію на «Нікопольбуді», встановили термін введення в експлуатацію цеху малих агрегатів, на основі прокатного обладнання німецької фірми «ДЕМАГ», - перший квартал 1935 року з добовою продукцією на штифелі №1 – 100 тонн цільнокатаних труб. Начальником «Нікопольбуду» був призначений П. П. Брачко.  Надзвичайні заходи 1934 – першого кварталу 1935 років надали перший очікуваний результат: 18 квітня 1935 року о 7-й годині ранку була видана на штифелі №1 цеха малих агрегатів перша цільнокатана труба, яка пройшла повний цикл гарячої обробки. До першого травня 1935 року були прокатані до 1 000 труб, які були відправлені на будівництво Московського метрополітену. 8 червня 1935 року наказом №700 Народного комісара Важкої промисловості СРСР С. Орджонікідзе Південнотрубний завод було включено в число діючих підприємств з 1 липня 1935 року.

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ,

Роман МІЛЬЧЕНКО.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.