В так званій «редакційній» поштовій скриньці» (хоча тепер телефонують та надсилають Інтернетом значно більше повідомлень, ніж звичайними листами у конвертах) зібралось декілька питань, які безпосередньо стосуються нашої екологічної безпеки та острахів щодо сусідства не лише з АЕС, але й з менш помітними (втім – не менш «тривожними») досягненнями технічної революції. Ми згрупували найбільш актуальні звернення читачів та зробили їх темою для розмови з нашим громадським кореспондентом, людиною, яка давно та глибоко переймається проблемами довкілля – В’ячеславом САНДУЛОМ. Він погодився відповісти стисло та «по суті», без посилання на на офіційні матеріали та інше (щоб не переобтяжувати коментарі), а лише вказуючи на можливі шляхи вирішення порушених проблем та наявність умов для цього.

- Хто та де і як має перевіряти рибу , яка продається на наших базарах, на радіоактивність (кажуть, що радіонукліди «полюбляють» накопичуватись у голові та хребтині тих же товстолобиків чи то сомів), та в цілому контролювати стан атмосферного повітря, води в Каховському водосховищі, наявність радіонуклідів в грунті. Іншими словами – чи здійснюється зараз повноцінний моніторинг стану довкіля, що має здійснюваттись поряд з АЕС?

-          Ще донедавна такий моніторинг , виходячи з наявної (і вкрай недостатньої!) лабораторної бази, здіснювався міською санітарно-епідеміологічної станцією (Як відомо, зараз здійснюється ліквідація системи СЕС на центральному та місцевому рівнях. Що прийде їй на зміну – поки невідомо). Попереднє (і останнє) керівництво міськСЕС безуспішно добивалося на всіх рівнях виділення коштів на придбання та оновлення лабораторної бази. А тепер невідомо, хто та на якому обладнанні буде «контролювати» радіоактивність – адже побутових «лічильників Гейгера» в продажу немає.

Радіоактивність риби визначається після її спалювання. Зрозуміло, що ринкові ветсанслужби такої змоги не мають. Беручи до уваги, що керівництво Запорізької АЕС має риборозводне господарство та зариблює Каховське водосховище для поліпшення показників поверхневих вод (а значить, і для покращення показників роботи станції), цілком слушною та обгрунтованою буде вимога здійснення контролю риби Каховського водосховища, яка споживається місцевим «прибережним» населенням. Така вимога буде ще більш обґрунтованою, зважаючи на плани нарощування ЗАЕС ще на два блоки (вже розпочато підготовчі роботи).
Це – питання, які зобов’язана піднімати наша місцева влада. На даний час є всі підстави стверджувати, що ані Дніпропетровська обласна рада, ані обласна державна адміністрація цієъ проблеми бачити або помічати не бажає.

– Жителі нашого міста напередодні зими звертають увагу на сипучі матеріали, якими комунальники користувались у попередні роки та які вже заготовлені для цієї мети. В якій мірі вони безпечні для довкілля та людини?

– Для цієї мети в нашому місті використовується річний та гранітний пісок , а також дроблений та гранульований шлаки. До річного та гранітного піску питань немає. Наскільки мені відомо, використання шлаку для цього дозволене, виробником та місцевою СЕС здійснюється контроль його радіоактивності.

– І все ж таки… Чи безпечний він для людей, чи можна проконтролювати його радіоактивність безпосередньо на місці – адже зеленуватим граншлаком засипають і дитячі майданчики (приміром, біля ринку «Ранок»)?
– Для цього побутові вимірювальні прилади не придатні – шлак має відповідати вимогам до будівельних матеріалів. Тому ці заміри здійснюються атестованими лабораторними приладами. Я би звернув увагу на необхідність контролю хімічного складу матеріалів, що використовуються для посипки доріг в зимовий час. Чому? Та тому, що з доріг та газонів змивається до нашого джерела питного водопостачання – Каховського водосховища – будь що! Про це необхідно пам’ятати не лише в цьому випадку. Мені врызалось в пам’ять побаченbq за кордоном епызод тамтешнього бутя. Молода жінка, що йшла попереду і вела на поводку собаку, прибрала до своєї сумки її «послід». До речі, там не прийнято на вулиці плювати, кидати жувальну гумку… На щастя, в наших супермаркетах вже є такі рукавички, якими скористалась закордонна молода леді. От би ще й «леді та джентльменів» таких побільше!

– Багатьох жителів міста турбує установка пристроїв та потужних антен для мобільного зв’язку безпосередньо поблизу багатоповерхівок. Наскільки вони безпечні чи шкідливі?
– З цього приводу можна підготувати окремий матеріал з оглядом на результати досліджень за кордоном та у нас. І тут постає питання – про науково обгрунтоване визначення ризиків та користі, вірніше – зручностей, які дало використання мобільного зв’язку. Як і випадку з атомною енергетикою, тут необхідна чітка зрозуміла інформація для кожної людини.
Для приймально-передаючих станцій розробляється відповідна документація з паспортом, оцінкою впливу на навколишнє середовище . Якраз ті структури місцевої влади, що дають дозвіл на їх установку та введення до експлуатації, повинні брати до уваги ці вимоги, здійснювати контроль за їх дотриманням та інформувати населення згідно з діючим законодавством.

– Так хто все ж таки дає дозвіл і має інформувати нікопольців?
– Після Вашого запитання я робив таку спробу. Я готовий надати перелік органів місцевої влади та причетних місцевих структур державної виконавчої влади. Можливо, спрацює забутий принцип – «газета виступили – що зроблено»?

– Ви згадали про місцеву та державну виконавчу владу. Якими є їх функції та можливість контролювати та захищати середовище проживання та здоров’я людини в порушених нами та інших питаннях?
– Коротко відповім так. Місцева влада, здійснюючи місцеве самоврядування, так і не стала повноцінним захисником середовища проживання людини. Питання, що мають вирішуватись тут, не вирішуються. Більше того , щоб не турбувати партійно-державні «верхи», заплющуються очі на проблеми, які необхідно вирішувати на обласному та державному рівнях. Нагадаю, що згідно із Законом «Про місцеве самоврядування…» на місцевому рівні повинні затверджуватись пропозиції та заходи, що мають вирішуватись на обласному та державному рівнях. Треба згадати і про зміни до законів, що стосуються охорони довкілля і прийняті протягом цього року: вони ПОВНІСТЮ зруйнували діючу до цього систему. Так, облдержадміністрації отримали право в своїх адмінстративно-територіальних межах давати дозволи на викиди та скиди, шо раніше здійснювали структури Мінприроди, які , на жаль, ліквідуються.

– Наскільки, на вашу думку, наше місто наблизилось до вирішення проблеми безпритульних тварин?
– Відстежую в міських газетах обіцянки та терміни… Але зверну увагу на такий випадок. Зовсім недавно на центральній вулиці мене оточили три собаки. Їх хазяйки з повідками йшли попереду. Вимушений був зупинитись та попросити їх забрати. Одна з них сказала, що їх собаки «лагідні» і вони «бажають поцілуватись». На пораду їй самій цілуватись зі своєю собакою почулась груба відбірна лайка, після якої собака, вловивши обурення хазяйки, почав гарчати, чим перекреслив декларовані хазяйкою наміри. Далі собак взяли на поводки.
Власник такої собаки – це практично озброєна людина. Чомусь зброю в людних місцях ті, кому вона надана законом, ховають. А на собак навіть повідки та намордники забувають надіти…

Інтерв’ю провів Едуард СЛАБКИХ