Козацька доба в історії України завжди викликає інтерес у небайдужих до минулого свого народу громадян. Вшанування українського козацтва на державному рівні щорічно відбувається в День Покрова Божої Матері 14 жовтня.

Безперечно, що в середовищі істориків завжди цікавились, коли ж вперше з’явилось повідомлення про українських козаків, оскільки татарські козаки були відомі ще з початку XIV ст., а в Західній Європі про них дізналися з Генуезької хроніки 1474 р. Проте остання не говорить чітко, про яких саме козаків йдеться.

Незаперечним джерелом відомостей саме про українських козаків є «Хроніка польська» Мартина Бєльського (1494-1573 рр.). Він був шляхтичем за походженням, брав активну участь у Польському Відродженні. Бєльський дуже цікавився історією України, особливо в контексті польсько-українських відносин. Саме він першим написав про українських козаків, які були провідниками у війську королевича Яна-Ольбрахта у 1489 р. Завдяки дослідженням відомого українського історика о. Юрія Мицика є можливість познайомитись з його перекладом відповідного тексту із «Хроніки польської» М. Бєльського:

«В цей час татари чинили часто великі шко­ди Поділлю і в Русі. Не бажаючи цього терпіти далі, ко­роль Казимир, коли почув, що вони переправилися через Дніпро, відправив проти них якнайшвид­ше свого сина Яна Ольбрахта з усім своїм двором, до котрого приєдналися подоляни й русини. Це діялося року Божого 1489. Ян Ольбрахт, знаючи, що татари звичайно не сидять довго на одно­му місці, але якнайшвидше тіка­ють зі здобиччю назад, то насам­перед перекрив із максимальною швидкістю їхні звичайні шляхи, особливо ж тому, що мав про­відниками козаків, які обізнані з тими місцями. Прибув також Ян Ольбрахт до села Коперстрина, де довідався, що татари вже по­вертаються з полоном двома за­гонами, бо мали у себе двох вождів або цариків. Залишивши у тому місці вози й інше обтяжіння, він виступив проти них. Татари, побачивши здалеку у степу наших, трохи поміркували й, швидко ставши у свій звичний шик, ви­пустили з луків вгору всі стріли так, що небо, вважай, ними зать­марили. Але хоч через це вони влучили у багатьох з наших, та наші на повному скаку помчали і вдарили на них. Легко зламали опір, і татари зразу ж почали тіка­ти на болота, де загрузли. Наші ж, зійшовши з коней, кинулися до них, перебили їх, а решту поло­нили. Там їх загинуло до п'ятнад­цяти тисяч».  

Неважко побачити по втратах татар, що це було велике збройне зіткнення військ двох світів: християнського європейського та ісламського тюркського, в якому об’єднанні сили поляків та українців перемогли ворога.

Місце цієї битви локалізовано Ю. Мициком: згадане с. Коперстрин – нині с. Копистирин Копистиринської сільради Шаргородського району Вінницької області.

Йде козацька лава

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, історик

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.