Ще у грудні, на День святої Варвари, яка в українців вважається покровителькою рукодільниць, до Нікополя завітала делегація майстрів народного мистецтва з Дніпропетровська. Вишивальниці, гончари, майстри соломо– та лозоплетіння, писанкарки – члени Національної спілки народних мистецтв України та атестовані умільці, які опікуються розвитком народних ремесел, зібралися разом у Нікопольському краєзнавчому музеї, аби обмінятися досвідом з нашими майстринями голки та нитки, які, в свою чергу, презентували свої доробки.

Чому обласні майстри у, можна сказати, професійне свято, завітали саме до Нікополя? Бо тут, у козацькій столиці, зберігся чималий фонд стародавніх експонатів – колекції рушників та пано, яким по 150 років і більше. Так сучасні майстри протягують духовну нитку, на якій триматиметься ментальна пам'ять українського народу. Кажуть: намагаються зберегти те, що нашим пращурам здавалося дуже гарним.

-          Вони не просто вміли добре обробляти землю, вирощувати хліб, воювати і захищати рідну землю, а й робити прекрасним все, що їх оточує – впевнена Валентина Слобода, секретар Національної спілки кінематографістів України, директор Дніпропетровського будинку мистецтв, ініціатор об’єднання народних майстрів при будинку мистецтв. – Не просто хліб виростили – а ще й з соломи зробили дідуха, різдвяного павука... На жаль, ці традиції частково втрачені. Дуже хочеться саме в День святої Варвари нагадати, що кожна жінка здатна з природних матеріалів зробити красу.

«Мильна» вишивка, або як Брокар сколотив статки на обгортках для мила

Важливий предмет зустрічі та розмови – стародавні техніки української вишивки. Виявляється добре знайомі і звичні нам «гладь» та «хрестик» не є суто українськими і не несуть в собі автентичного забарвлення. «Солов’їні вічка», «курячий брід», «мережка ляхівка» – ось назви швів народної вишивки – і на території України їх було відомо більше двохсот видів. У кінці 19 та на початку 20 століття Француз Генріх Брокар (так, той самий Brocard, на честь якого названі мережі магазинів та елітні парфуми) привіз у царську Росію парфумерію. Вперше з’явилося для широких верств трудящих і туалетне мило «Крестьянское», яке коштувало 1 копійку; а обгортка його містила мозаїчний орнамент квітів. Рекламу мила – малоформатні книжечки та альбоми, окремі аркуші з малюнками у псевдонародному стилі (частково запозичені з давніх візерунків російської або української народної вишивки і перероблені професійними художниками) – друкували і розповсюджували по містах і селах. Так хрестик «пішов у народ» і за півтора століття майже витіснив етнічну вишивку: орнаменти, характерні для певної місцевості, стали переробляти на відносно простий у виконанні хрестик, яким, як виявилося, можна замінити практично всі візерунки.

-          Хрестиком вишивані рушники та сорочки вважаються українськими лише тому, що українка вишивала їх в Україні. Але точно такі ж є в Білорусії чи Росії; це просто красива картинка, – розповідає Світлана Макаренко, керівник секції народної вишивки Дніпропетровського будинку мистецтв. – Насправді, наш національний одяг та вишиванки є набагато різноманітнішими, дуже відрізняються по регіонах і несуть в собі більш глибокий та сакральний зміст. От і намагаємося зараз наслідувати першоджерела. 

-          А ще, – додає ляркарка та майстриня вишивки з Дніпропетровську Ольга Проткіна, – червоно-чорні кольори нашій культурі не притаманні. Це все теж «брокарівська» вишивка. На весільних рушниках, наприклад, дерево роду вишивали лише рушниковим кольором – червоним; це було запорукою щасливого життя у шлюбі, бо дівчина загодовувала думки, «зашивала» їх у рушник. Також наші господині любили вишивати білим по білому.

Бісеро-ікона на тисячу гривень

Екскурс у історію від обласних спеціалістів був досить цікавим, але наші сучасні нікопольські майстри вражали не менше. Прикраси із бісеру,в’язані іграшки, вишивані картини, одяг та предмети домашнього вжитку – це просто рай для поціновувачів прекрасного. Народні умільці в будь-який матеріал вдихають життя.

Непомітно для багатьох майстринь хобі перетворюється за справу всього життя. Людмила Кузовко займається бісероплетінням зі шкільної лави та вже матеріалу на власну книжку назбирала; тепер мріє знайти спонсора, котрий би допоміг з виданням. Дівчина вишиває бісером ікони – сама розробляє схеми та підбирає кольори; а потім дарує храмам та церквам. На одне зображення святого витрачається від місяця до року та… по декілька тисяч гривень! Одна з її авторських робіт – ікона «Миколая Чудотворця» – прикрашає Свято-Преображенський Собор. 

Без голки – ломка

Наталя Будникова вишиває краєвиди та головні знакові місця планети. Чого варта одна тільки Ейфелева вежа хрестиком – краса неймовірна! Перша спроба вишити невеличкого оленятка на прохання донечки не увінчалася успіхом – вийшло косо-криво. Але згодом жінка настільки захопилася, що тепер і не знає, як не провести дві-три години на день за улюбленою справою. 

– Втягнулася. На великі релігійні свята, коли голку в руки брати не можна, мені не по собі якось, – всміхається жінка.

Її дивовижні роботи прикрашають власну домівку та квартиру доньки. Пара картин відправилась у Ізраїль та Англію. За антибліковим склом для оформлення картин майстриня не лінується їздити до Запоріжжя.

Наталя Фурсова, аби згаяти час на заслуженому відпочинку, почала виробляти із бісеру прикраси, обереги, картини (є навіть по метру заввишки). Каже: без старанності і фантазії – діла не буде. Кожна її картина – вистраждане дитятко.

-          Буває, кольори одразу не поєднуються. Лягаю спати, а сама у думках підбираю, як краще зробити, – розповідає Наталя. – Сидіти біля телевізора спокійно не можу – постійна тяга творити.

Нікопольські майстри – без перебільшення, «золоті руки». Вони працюють для душевної втіхи, а у роботі втрачають відчуття часу. Єдине, що їм, на мою думку, зараз потрібне – це визнання, персональні виставки, фестивалі та обмін досвідом. А ми можемо бути певні – народно-ужиткове мистецтво в нашому регіоні насправді – на достойному рівні.

Об'ємний сільський краєвид

Столітні рушники

Червоні маки – наче живі

Людмила Кузовко вишиває ікони бісером и дарує їх храмам

Валентина Слобода – ініціатор об’єднання народних майстрів

Наталя Буднікова та її Ейфелева вежа хрестиком

Наталя Фурсова – майстер бісероплетіння

Троянди та лілеї в отченні перлин та кришталю

Ікони з бісеру

Любов СУХОРУКОВА.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.