Чергову річницю своєї незалежності відзначила Україна цими вихідними. Свідомо підійшли українці до святкування події. Хто брав участь у масових заходах, відвідуючи офіційні урочистості з приводу події. Хто намагався перегорланити запрошених зірок на міському концерті, а то й довести, що справжній українець – то неабиякий танцюрист енергійного гопака. А дехто просто скористався нагодою зайвий день провести з родиною. 

Та одне з найяскравіших святкувань відбулося на острові Хортиця у Запоріжжі, де живий дух козацтва, яке завжди ототожнювалося з непоборним захисником свободи, шукачем правди та безмежної волі.

Хортиця – одне із семи чудес України

Слід згадати, що острів Хортиця є одним із семи історико-архітектурних чудес України. І це не випадковість, адже сам по собі острів унікальний. Він вміщує різноманітні природні зони: степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки, скельні угрупування, що створює умови для існування рідкісної екосистеми, в якій комфортно уживаються найрізноманітніші представники рослинного і тваринного світу. За кількістю видів флори і фауни, занесених до Червоної Книги, Хортиця не поступається провідним природним і біосферним заповідникам України. Цікаво, що 15% представників живого світу о. Хортиця – ендеміки (види, які можна зустріти лише тут). Тому прогулянка по острову зеленими хащами справжнє задоволення. Тут легко дихається. А якщо згадати про цілющі властивості повітря, збагаченного фітонцидами, то хочеться з подвійною силою наповнювати легені лікувальним киснем. Пішохідні прогулянки можна чергувати з велосипедними, причому не обов’язково мати свого залізного коня, його можна взяти на прокат у заповіднику.

Перебування на острові може виявитись надзвичайно пізнавальним, адже на території розташовано багато об’єктів культурної спадщини, серед яких о. Байди, пам’ятки історії, археології, монументального мистецтва та ін.

Запорозька Січ – колиска вільного духу

Найвідвідуваніший насьогодні об’єкт більшості туристичних маршрутів – комплекс «Запорозька Січ». Він доволі молодий, порівняно з іншими хортицькими пам’ятками, адже зведений лише 2004 року, але має значну пізнавально-історичну цінність. На високому пагорбі з дивовижним краєвидом на річкові острівці і ДніпроГЕС, обнесена високим частоколом, розташувалася козацька столиця. Вона не є копією жодної з восьми Запорожських Січей. Це збірний образ фортеці, зменшений за площею у десяток разів. Ще здалеку видно дивовижну січову церкву, яка розташована всередені, на центральному майдані. Слід зазначити, що вона діюча. Хоч і продовжуються роботи по оздобленню. Навколо майдану – курені– козацькі казарми, школа, будинок кошового атамана, канцелярія, військові скарбнички, пушкарня. У кожній з будівель відповідна експозиція з цінними експонатами. Важезні скрині набиті крамом, різьблені сволоки і впорядковані покуті є у кожній жилій споруді, а ще безліч необхідних дрібничок, пов’язаних із посадою господаря. Цікава колекція каламарів (чорнильниць), стаціонарних і похідних, – одного з козацьких клейнодів січового писаря. Зібрано багато гусячого пір’я, яке слугувало його основним робочим інструментом. Інтерес викликають і козацьки печатки.  

Вражаюча колекція люльок, стародавніх експонатів і сучасних витворів мистецтва – незмінним атрибутом козаків-характерників (чаклунів). Бо люлька – об’єкт магічний. Створювалась з глини (землі) та води, сушилась на повітрі, а розпалювалась вогнем. Незважаючи на те, що козаки були православної віри, вони з повагою відносились до природних стихій. Це і намагалися відтворити працівники комплексу, упорядковуючи виставку.

Погрозливо вишикувались у сторону ДніпроГЕСу важкі козацькі гармати. Вони взагалі часто трапляються на території комплексу. Лагодили їх у кузні, яка знаходиться у передмісті так само там кували збрую для коней, ремонтували обози. У передмісті також знаходилися гончарня, шинок і хата для гостей. Біленькі, з дахом із сухого очерету, споруди старанно прикрашені кольоровим розписом – це просто душевні малюнки і магічні закарлюки-обереги. Хати рясно обсаджені височенними мальвами, строкатими чорнобривцями, хижими кущами шипшини, та лагідними – калини. Справжня українська краса! Гарний вид і з зовні, і з середини, і з води.

Якщо територію помножити у десятки разів та додати ринок за периметром, то можна собі уявити масштаб надзвичайної величі вільної козацької держави!

Яку ж силу треба мати, щоб таке от виробляти?!

Справжню виставу у дусі водевіля можна було побачити на Хортиці у виконанні кінного театру «Запорізькі козаки». Як же вправно місцеві козаки пораються з конями! Що тільки не виробляють запальні молоді хлопці на своїх вихованцях: скачуть верхи сидячи і стоячи, вперед спиною, перевертаються на швидкості униз головою, аж серце стає! А ще джигіти трюкачать зі списами, шаблями і, навіть, мушкетом, розважають публіку вправами з гарапником (батогом), доводячи, що володіють ним майстерно. Яку ж силу треба мати, щоб таке от виробляти?! Мабуть, що козацьку. Старі у поміч молодим – допомогають з інвентарем, відбивають ритм на тулумбусі (козацькому барабані) та підбадьорюють публіку. Виявилося, що козаки знаються не лише на муштрі та військовій справі, але й на веселощах. Часом глядачі реготали, що аж коні лякалися. А найсміливіших з народу козаки частували з шаблі справжньою горілкою на хортицьких травках (за словами господарів). Мабуть, що войовничі чолов’яги, які вже у XVI столітті боролися за ідею незалежної держави, були самие такими мужніми і сильними, але з людяним серцем.

Хотілося б, щоб держава більше уваги приділяла об’єктам культурно-історичного значення. Що дасть змогу не лише пробудити інтерес до вивчення історії України співвітчизників, але й зацікавити гостей нашої країни. Бо недарма говорять: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». А хочеться вірити, що в України майбутнє неабияке!

Оксана ЛИМАР.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.