Ще до нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз Гітлер та керівництво СС прийняли рішення про створення спеціальних військових підрозділів для здійснення масового знищення єврейського населення.

Після вторгнення нацистів в СРСР на території України діяли поліцейський полк «Південь», 1-а мотопіхотна бригада СС, а також інші каральні підрозділи. Їх командир обергрупенфюрер СС Екельн отримав таємний наказ безжально розправитися з єврейським населенням. В кожному місті, де перебували нацистські окупанти, за ними залишалися десятки тисяч розстріляних мирних людей і військовополонених.

23 вересня 1941 року підрозділи 1-ї мотопіхотної бригади СС «Херман» (названа за прізвищем її командира) прибула у Нікопольський край. Її завданням була охорона шляхів, марганцевих шахт, боротьба з партизанами і проведення «акції за військовим звичаєм» (так нацисти називали знищення єврейського населення). А вже 27 вересня першими жертвами есесівців стали десять євреїв. Це був початок масового і кривавого терору.

Карателі використали для розстрілів протитанковий рів на виїзді з міста убік Дніпропетровська. В цей час органи місцевої окупаційної адміністрації взяли на облік усіх мешканців єврейської національності, примушували їх працювати на прибиранні міста від руїн, утворених внаслідок бойових дій.

Відкриття пам’ятника жертвам Холокосту у с. Чколове, 1998 рік

За трофейними документами бригадного штаба «Хермана», 3 жовтня 1941 року було розстріляно 130 осіб – чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, а 5 жовтня в протитанковому рові було страчено вже 570 євреїв.

Після боїв з партизанами 10 жовтня 1941 року бригада СС вирушила в район Конотопа. Але деякі її підрозділи ще залишились. Так, в районі с. Шолохове ремонтний взвод під командуванням унтерштурмфюрера СС Теубнера з надзвичайною жорстокістю, яка вразила навіть командування бригади, розстріляв 191 особу єврейської національності. Теубнер був відданий під військовий суд за проведення страт без наказу, фотографування їх і розповсюдження цих фото.

Книга Скорботи України щодо жертв Голокосту в Нікополі нараховує 43 особи. Загинули сім’ї Арамсон, Витігайловських, Молдавських, Фішманів, Хайкіних та інших. Мабуть, всі імена загиблих знає лише Всевишня сила.

Пам’ятник жертвам Голокосту у Нікополі

Злочини проти людства, які здійснили німецькі нацисти, не мають строку давності і засуджені не тільки Нюрнберзьким міжнародним трибуналом, але й пам’яттю людства.

Не всі злочинці предстали перед судом, частина з них загинула у воєнних діях, у т.ч. і бригадефюрер СС Херман.

В умовах кривавого терору нацистів та їх поплічників, коли переховування євреїв каралося розстрілом, серед нікопольців знайшлися мужні люди, які врятували у жовтні 1941 року єврейську сім’ю Сари Бакст з чотирьох осіб. Це Федір Іванович Вовк, колишній директор СШ №9, та вчителі цієї школи Єлизавета Шкандель і Марія Мізіна. Врятовані дожили до приходу Червоної Армії завдяки заходам Вовка Ф. І. по їх переховуванню.

Лише у 1990-ті роки стало відомо про цей благородний вчинок. Документи стосовно цієї події були передані до Ізраїлю у музей Яд-Вашем. Вовку Ф. І., Шкандель Є., Мізіній М. було присвоєно звання «Праведники народів світу».

У квітні 2007 року в Нікополі на будівлі СШ №9 було урочисто відкрито меморіальну дошку на їхню честь, але до цього часу так і не вирішено питання про її занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, історик.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.