НТМ - Новини Твого Мiста

У неділю Україна відзначила День партизанської слави. Роль партизанського руху в перемозі над ворогом важко переоцінити. В глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя, боролися, за офіційними даними, 6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей. Вони завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід. За мужність і героїзм 200 тис. партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них отримали звання Героя Радянського Союзу. Діяли партизани і під Нікополем, в районі Дніпровських плавень – стратегічно важливій ділянці бойових дій.

Саме тут в серпні-жовтні 1941 р. діяло велике об’єднання партизанських загонів міст Марганця, Нікополя і Кривого Рогу, Лепетихського, Апостолівського, Харківського, Бериславського і Чкалівського районів на чолі з Головою ради командирів членом ВКП(б) Ф. І. Рижиковим – колишнім червоним партизаном часів громадянської війни. Також до їх складу з 16 вересня 1941 р. увійшов загін № 1080 на чолі з батальйонним комісаром М. П.Захаровим. Загалом кількість партизан не була постійною. До середини вересня 1941 р. їх чисельність, за свідченнями давнішнього розвідника Південного фронту майора О. М. Мельничука (псевдонім в оперативній роботі «Соколов»), сягала до 1000 чол. Але у зв'язку з відходом Червоної Армії після 16 вересня вона зменшилась до 500-550 чоловік.

Під час підготовки нарисів з історії міст і сіл УРСР керівництво компартії, Збройних Сил СРСР, Комітету держбезпеки дозволило використати частку своїх архівів для того, щоб показати героїзм радянських партизан у боях з німецькими військами. Проте доступ до всього масиву документів, які і надалі трималися під грифом «Таємно», був суттєво обмежений. 

З І967 р. в «Українському історичному журналі» були опубліковані матеріали про партизан Дніпровських плавень перекладача М. Дятленка (він, до речі, був перекладачем на допиті фельдмаршала Паулюса), який за завданням керівництва КДБ УРСР здійснював переклад трофейних німецьких документів, мікрофільмованих в архівах США. Тези автора про те, що формування партизанських загонів в Дніпровських плавнях відбулось за сприяння військової розвідки, були піддані нищівній критиці з боку апологетів ідеї керівництва компартії у створенні партизанського руху в Україні. В зв'язку з цим розробка у повному обсязі документів німецького командування про бойові дії партизан у плавнях в районі Нікополя загальмувалася на довгі роки. Лише в останні роки існування Радянського союзу історикам пощастило ознайомитися з документами про партизанський рух як партійних, правоохоронних органів СРСР, так і німецьких штабів.

Під час роботи над історією партизанського руху на Нікопольщині серед багатьох документів фонду начальника оперативного відділу тилу групи армій «Південь» до рук автора потрапило повідомлення начальника військ СС і поліції безпеки від 11.10.1941 р. про бій 1-го батальйону 8-го мотопіхотного полку 1-ої бригади СС «Германія» з партизанами в районі с. Грушівка Апостолівського р-ну, який відбувся 9 жовтня 1941 р. В ньому, зокрема, констатувалось: «Операция определенно доказала, что в районе островов западнее Никополя еше имеются скрытые, хорошо организованные и смелые партизанские группы, которые чрезвычайно опасны для шахт по добыче марганцевой руды вокруг Никополя». Одночасно із архіву Головного Розвідувального управління Генштабу Збройних Сил СРСР було отримано фотокопії рапорту начальника штаба загону №1080 майора О. Д. Мартьянова в розвідвідділ штабу Південного фронту про діяльність вищевказаного загону загальною кількістю 311 чол. у плавнях в 1941 р. Його завданням було не допустити у плавні ворога, який силами 350 чол. намагався зробити це з 19 вересня біля Копиловки, Покровського та Грушевськго Куту. Перший бій тривав 5 годин, за нашими даними, німці втратили від 150 до 200 чол., втрати партизан – 19 вбитих та 14 – поранених. Після чого фашисти «притихли» аж до наступного бою 8-9 жовтня.

Унікальна можливість перевірити повідомлення противників про один і той же бій дає підстави вважати, що однією з причин обмеженого доступу дослідників в радянські часи до документів – як радянських, так і трофейних – були різні дані про характер і масштаб бойових дій, втрати, поведінку противника… Для прикладу подаються саме витяги з вищезгаданих документів… 

Бій очима партизан… 

З рапорту майора Олексія Мартьянова начальнику розвідвідділу штабу Південного фронту полковнику Васильєву 

«…8 октября в Грушевский Кут, в помощь имеющимся в этом направлении немцам, прибыл батальон «СС», который 9 октября в 8 часов утра после усиленной арт. мин. подготовки перешёл в наступление в плавни в районе расположения отряда т. Демченко. Охранение т. Демченко отошло на левый берег р. Скарбная, где была подготовлена.соответствующая встреча противника. Завязался бой на р.Скарбная. Благодаря удачно расположенным огневым средствам и маневрированию живой силой своего отряда и отряда Апостоловского т. Демченко прижал противника к земле, а неоднократные попытки «СС»овцев форсировать р. Скарбную были для них безуспешными и оканчивались большими для них потерями. В помощь т. Демченко был переброшен Харьковский отряд, после восьмичасового боя противник был разбит и отошел обратно в Грушевский Кут, оставив на поле боя 123 человека убитыми (раненых сумел увезти), много винтовок, пять ручных пулеметов, 14 автоматов, 2 огнемета, 2 миномета, 19 пистолетов, много патрон, мин и др. вооружения. Наши потери в этом бою – 11 убитых и 9 раненых.

Из показания пленных немцев и рассказов местных жителей, командование немецких частей, объяснило свои поражения в борьбе с партизанами большим количеством партизан в плавнях, т.е. якобы у нас имеется до 7 тысяч человек.

16 октября 1941 г. наша разведка донесла о большом скоплении немецких войск вокруг плавней. 17 октября разведка доставила одного немецкого солдата, который показал, что против нас сосредоточено два полка пехоты и много артиллерии, с задачей уничтожения партизан любыми средствами…» 

(В подальшому тексті рапорту майор Мартьянов розповів, що вранці 18 жовтня, коли чотири загони були готові для виходу на човнах у інші райони плавень – зокрема, у Знаменські ліси – для подальших дій переважно невеличкими диверсійними групами, а 11 поранених намагались евакуювати в бік Херсону, почався потужний артилерійських обстріл позицій партизан. Над плавнями з’явились літаки. Проте загони Українця, Коростояна та частина загону Демченка вийшли до визначених районів переправ без жодних втрат. Але під час переправи через р. Базавлук п’ять човнів «загубилися», і їх подальша доля невідома. Частина партизан залишилась без засобів для переправи. Німці тим часом знайшли місце переправи і вже контролювали весь берег.

Командування партизан вирішило утворити із залишившихся на правому березі бійців 11 невеличких груп по 8-16 чоловік для продовження як диверсійної роботи, так і для намагання з’єднатися с частинами Червоної Армії.

24 жовтня група Мартьянова натрапила на німецьку розвідгруппу (40-50 чол.) та у короткому бою втратила декілька бійців. Сам Мартьянов був двічі поранений, але не припинив відходу групи вбрід через болото в район навпроти села Бабине. Там було знайдено та відремонтовано човен-лайбу, на якому група переправилась на правий берег Дніпра). 

Бій очима ворога…

Із звіту гауптштурмфюрера «СС» і командира 1-го батальона 8-го моторизованого полку «СС» Хейнке. 

«…Во время прочесывания местности 9.10.1941 г. в 6 часов 15 минут батальон начал переправу под Грушевским Кутом… Переправа осуществлялась под огневой охраной взвода пехотных орудий…, пулеметного отделения (станковые пулеметы) и минометного отделения (тяжелые минометы).

Во время переправы соприкосновения с противником не произошло. По окончании переправы батальон приступил, разделившись на две волны, к прочесыванию местности по обеим сторонам дороги, которая ведет от Грушевского Кута на юг… Приблизительно через 300-400 метров, пройденных через камыш и кустарники, передняя линия с ближнего расстояния была обстреляна с фронта интенсивным огнем пулеметов и винтовок. Здесь и появились наши потери. Сначала противника нельзя было увидеть.

В то время как 1-й роте удалось продвинуться еще дальше, 2-я рота залегла, а потом под прикрытием 1 -й роты она тоже продвинулась вперед. После этого (в 9.00) я по радио затребовал огня пехотных орудий и корректировал огонь на участок, находящийся впереди недалеко от меня.

В то время как огонь по фронту уменьшился, на 2-ю роту слева и с тыла обрушился интенсивный огонь из пулеметов и винтовок. Я выдвинул 3-ю роту слева, чтобы подавить противника сзади и на фланге. Это удалось, и огонь в нашем тылу и на фланге начал спадать. Противник, находившийся впереди 2-й роты, был уничтожен в ближнем бою. Он оставил 7 убитых. А также 4 ручных пулемета, 17 автоматических винтовок, пулемётных дисков и винтовочных патронов, кроме того, мешок немецких боеприпасов для стрелкового оружия. Эти боеприпасы были израсходованы в этом же бою.

Ведя упорные бои, батальон к 11.00 вышел к рукаву реки в 3 км южнее Грушевого Кута. Я остановил здесь батальон, произвел перегруппировку для того, чтобы произвести переправу на остров Темный.

Для облегчения дальнейшего продвижения передовых подразделений 2-я рота была послана по мосту в качестве передового отряда, две другие поддерживали продвижение слева... Атака 2-й роты под сильным огнем станковых и ручных пулеметов захлебнулась перед протокой. Я приказал 1-й роте (…) развернуться справа и атаковать противника на правом фланге. Её атака также захлебнулась под сильнейшим огнем противника у очень заболоченной и широкой протоки.

Я приказал: (…) 3-й роте развернуться налево, переправиться через протоку и атаковать противника на левом фланге. Рота выполнила эту задачу. Здесь следует особо подчеркнуть личные действия командира роты оберштурмфюрера «СС» Зилинга. Он вместе с тремя добровольцами, раздевшись догола, стоя в воде под сильнейшим огнем противника, образовали цепь, чтобы таким образом дать всей роте возможность в кратчайшие сроки произвести переправу через протоку. Вначале атака 3-й роты происходила успешно, но после выхода к реке Скарбной захлебнулась под сильнейшим огнем слева и с фронта.

В 12.30 батальон получил приказ о немедленном прекращении операции.

Сразу выполнить приказ не имелось возможности, так как батальон был почти окружен, и, кроме того, нужно было вынести с поля боя находящихся впереди раненых и убитых. Всех раненых удалось вынести. Вынести всех убитых под сильнейшим огнем противника было невозможно.

При попытке вынести с поля боя убитых было ранено еще 7 человек. Оторваться от противника удалось лишь в 15 часов, применив огонь пехотных орудий и дымовые ручные гранаты. Во время прочесывания были обнаружены кострища, места ночевок, места приготовления пищи, одеяла, немецкие лопаты, немецкие боеприпасы, новые коричневые замшевые накидки и пакеты с перевязочным материалом.

Сам противник производит, частью, впечатление ухоженности. Одежда – преимущественно синие бушлаты на вате, различные гражданские брюки. Нашим противником в данном случае являются фанатично настроенные большевики. Они очень отличаются от ранее виденной нами массы русского народа. Лишь этим можно объяснить их упорство во время ведения боя.

Потери противника: в наши руки попало 7 убитых. По сделанным наблюдениям (найденные перевязочные пакеты, остатки одежды и т. д.) можно предположить, что противник понес огромные потери. Совсем не просматриваемая местность, поросшая камышом высотой в рост человека, не дала возможности тщательно обследовать ее. Весь батальон уверен, что противник понес потери, так как батальон вел очень интенсивный и прицельный огонь из всех видов оружия. Очень метко велся огонь из пехотных орудий.

Наши потери: 13 убитых, 41 раненый, 3 пропавших без вести, в числе которых унтерштурмфюрер «СС» доктор Даурер, младший врач 1-го батальона 8-го полка. Пропавших без вести считать погибшими. Приблизительно в 16 часов батальон вышел к месту переправы. Переправа осуществлялась под огневым прикрытием, но без помех со стороны противника до 16.45.

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ,

 Заступник директора Нікопольського

краєзнавчого музею з наукової роботи

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.