НТМ - Новини Твого Мiста

«Згадаємо, друзі, про славу, про славу великих боїв, як билися ми за Царицин, і Сталін в атаку нас вів…». Декому ці чи подібні рядки ще знайомі, чи не так?

Моєму поколінню ще з дитинства прищеплювали славу предків за участь у «всенародній» революції. Вона дивувала світ не всенародністю, а державним переворотом, який влаштували лідери комуністичної партії в 1917 році. Про це я згадую після повідомлень про сучасні євро– і антимайдани, на яких вбивають, калічать і травмують простих людей. А тому моє ставлення до тих майданів є негативним з кількох причин.

По-перше, мітинги виникли, на моє переконання, не спонтанно, а планово. По-друге, мітинги в регіонах вивели країну і суспільство з нормального ритму щоденного життя. Хто і для якої мети влаштував суперечливі мітинги і сприяв виникненню протистояння між громадянами, яке протягом століть накопичувалось на теренах України?

Ще раз нагадую, що у нас майдани виникли не стихійно,а планово. І перші кроки до тих майданів були зроблені в сесійній залі Верховної Ради VІІ скликання депутатами парламентських партій. Провладні парламентські партії підтримували пропозиції Президента і уряду, а опозиційні – блокували трибуну, вимагаючи відставки Президента і уряду. В сесійній залі ВР лідер партії «Удар» відверто заявив про свій намір стати кандидатом на посаду Президента. Ще до цієї заяви і після неї опозиційні депутати ставили питання про те, щоб Президент і уряд пішли достроково.

І ось така нагода трапилась. В листопаді 2013 року у Вільнюсі Президент не підписав асоціацію про Євросоюз. Президент, прем’єр-міністр і міністри пізно інформували депутатів парламентських партій і населення про можливий фінал самміту в Вільнюсі. Адже люди внутрішньо налаштувались на Європу, а Президент, мовляв,опустив шлагбаум на самій дорозі.

Не вирішивши в сесійній залі питання державного значення, депутати опозиційних партій виплеснули на майдани державну проблему. Але в якості відповіді чи то «альтернативи» євромайданам виникли (спонтанно чи, так би мовити, «організованно») антимайдани. Ось так співвітчизники на майданах, отримавши пролетарську диктатуру, розкачують човен ще слабкої української демократії. Чи зрозуміли це депутати парламентських партій?

На це питання, гадаю, намагаються дати відповідь якщо не всі, то багато громадян. А також відповісти на питання щодо майданів по всій країні і помилок Президента й уряду. Депутати парламентських партій зобов’язані були виправляти ті помилки в сесійній залі, а не долучати простих людей вирішувати державне питання за допомогою барикад, каміння та коктейлів Молотова. А відтак, не було б тих майданів, не було б «клякси» на нашій демократії, за якою євромайдани – «в законі», а антимайдани – поза ним.

Ось така у нас демократія, такі закони і таке правосуддя! А я згадав спадщину предків, яка ані владу , ані членів партій, ані багатьох громадян так і не навчила уму-розуму.

Я почав свій допис з «революційної» спадщини предків, а луна, клята, через десятиліття докотилась до нас сучасними подіями в державі.

Володимир ЧУВІЛІН, вул. В. Усова

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.