НТМ - Новини Твого Мiста

У 1995 році за рішенням Президента України була видана багатотомна «Книга пам’яті України». По кожній області нашої держави були опубліковані мільйони прізвищ та імен тих, хто загинув у складі Збройних Сил СРСР у боротьбі з нацистською Німеччиною та її союзниками. У вище згаданому виданні по Дніпропетровській області подані списки 5001 мешканця міста Нікополя і Нікопольському району, які загинули у боях, ворожому полоні, безвісно зникли на фронті, померли від ран під час воєнних дій. 

Основою для вищеозначених списків були архівні витяги, які надсилались у Нікопольський військовий комісаріат із Центрального Архіву Міністерства оборони СРСР, а з січня 1992 року – Міністерства оборони Російської Федерації. На жаль, обсяг цих витягів був гранично обмежений – прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, місце мобілізації, звання та час вибуття, іноді назва або номер військової частини. 

У 2009 році було ухвалено рішення Нікопольської міської ради про створення, на основі «Книги пам’яті України» «Стіни пам’яті на Меморіалі «Вічна Слава» міста Нікополя. Наступного року під час святкування 65-ї річниці Дня Перемоги були встановлені 19 гранітних плит з іменами 1768 мешканців м. Нікополя, які не повернулись із війни. Оскільки основа списків була обмежена, тому і на Стіні Пам’яті були викарбувані тільки прізвища та ініціали. При цьому імена 267 воїнів-трубників, увічнених на пам’ятнику біля парку Металургів, до вище названої Стіни Пам’яті не увійшли. 

Фото з архіву (травень, 2013 року): Поліна Терещенко покладає квіти до меморіалу с прізвищем прадіда

Під час заходів, пов’язаних із підготовкою списків нікопольців для увічнення на Стіні Пам’яті виявилось, що і через понад десятки років невідома точна кількість мешканців Нікопольського краю мобілізованих Нікопольським військкоматом в Червону Армію не тільки у 1941 році, але й у попередні чотири роки. В архіві військкомату залишилось лише три папки із списками 1606 призовників. Книги по мобілізації Народного комісаріату оборони СРСР встановленого зразка, де була занесена детальна інформація про кожного призовника, або мобілізованого були відсутні. Як з’ясували на початку XXI століття дослідники військової історії, вони зникли у повоєнний час по всім військкоматам СРСР і про це більш детальніше буде сказано згодом. 

В той же час за Указом Президента Росії у 2003 році був створений Міністерством оборони РФ електронний об’єднаний банк даних «Меморіал», де почали публікувати відскановані документи про безповоротні втрати Збройних Сил СРСР. Інтернет ресурс «Меморіалу» ЦАМО РФ значно розширив можливості дослідників та пошуковців для з’ясувати долю мільйонів військовослужбовців, які склали свої голови на полях битв і боїв з ворогом. 

Як відомо, у 1941 році Нікопольський Південнотрубний завод був найбільшим підприємством міста Нікополя, де працювало не менше 7-8 тисяч осіб. За даними Нікопольського МВК, тільки робітників на заводі було 4411 осіб (у т. ч. 3337 чоловіків та 1074 жінок). Це був один з головних контингентів військовозобов’язаних запасу, звідки призивались до Червоної Армії на початку Другої Світової війни:

– у вересні 1939 року для участі у «польському» поході;

– взимку 1939-1940 рр. на Фінську війну;

– в червні 1940 року у «бессарабський» похід;

– весною 1941 року на Великі навчальні збори 1941 року, а після нападу Німеччини на Радянський Союз у всіх хвилях мобілізації з 22 червня 1941 по 17 серпня 1941 року. 

На превеликий жаль в архіві відділу кадрів ВАТ «НПТЗ» на сьогодні не збереглося документів про прийом і звільнення з роботи на Південнотрубному заводі з 1937-1941 рр. Це унеможливило пошук працівників НПТЗ, які були мобілізовані до РСЧА у довоєнний і воєнний часи. 

С того часу, як у Радянському Союзі 9 травня 1965 року розпочали урочисто відзначати День Перемоги за рішенням партійних, профспілкових зборів Південнотрубного заводу та рішенням виконкому Нікопольської міської ради депутатів трудящих №242 від 6 травня 1966 року, почалась робота щодо створення пам’ятника призовникам заводу, які загинули на війні. 

Фото з архіву (травень 2011 року): Учасники прес-конференції – Мирослав Жуковський, Володимир Янченко, Олександр Фельдман

Відкриття пам’ятника відбулось 4 листопада 1967 року у сквері парка Металург. На плитах пам’ятника спочатку було увічнено 161 прізвище воїнів-трубників, про яких було зібрано документи. Протягом наступних 15 років, завдяки невтомній праці військово-облікового столу, заводській ради ветеранів, народного музею бойової і трудової слави НПТЗ біли виявлені і увічнені ще 103 прізвища у тому числі Героїв Радянського Союзу В. М. Усова, М. П. Чалого, І. О. Гончара. Про те, документальні дані про кожного з них були обмежені. 

Після реструктуризації Нікопольського Південнотрубного заводу Науково-виробничий центр «Трубосталь» взяв на баланс пам’ятник воїнам-трубникам. 

Відносно проблем пошукової роботи, щодо увічнення пам’яті нікопольців, відбулася розмова на прес-конференції генерального директора ТОВ ВНЦ «Трубосталь» депутата Дніпропетровської обласної ради VI скликання Олександра Фельдмана наприкінці квітня 2011 року, який сказав наступне: «Работа нужная, важная и касается многих никопольских семей, чьи отцы и деды не вернулись с войны. Родной брат моего отца ушел из Никополя в 1941 году, а похоронка пришла в 1944 году, пропал без вести. Я занимался поиском в течении 10-ти лет и мне удалось выяснить, что он погиб при форсировании Днепра. Теперь его имя тоже есть на Стене Памяти. В День Победы я могу прийти туда с внуками и рассказать им о своем дяде, о той страшной войне, которая никого не жалела. И если есть надежда увековечить еще хотя бы одну фамилию никопольчанина, не вернувшегося с войны, я сделаю все возможное, чтобы максимально помочь исследовательской работе…». 

Так, від цієї прес-конференції розпочався проект Нікопольський об’єднаний банк даних «Меморіал – воїни-трубники», учасники якого протягом трьох років опрацювали матеріали заводського народного музею бойової та трудової Слави, фонди Нікопольського краєзнавчого музею та документи ОБД «Меморіал» та ОБД «Подвиг народа» ЦАМО РФ. 

На підставі вивчення, систематизації та значного доповнення матеріалів вище згаданих джерел було складено 271 інформаційну довідку. Зокрема, учасником групи Романом Мільченком для їх наповнення було відскановано документи музеїв та принесені родичами загиблих воїнів трубників у кількості 533 одиниці (746 аркушів). Також ним були отримані із Інтернет ресурсу ОБД «Меморіал» та «Подвиг народа» 368 документів (1123 аркуші) про загиблих на фронті 271 працівника «НПТЗ». Серед них були повідомлення з військових частин Червоної Армії під час бойових дій на 152 особи. На інших 119 осіб були виявлені таємні рішення комісарів Нікопольського військкомату у повоєнний час про визнання їх військовослужбовцями Червоної Армії зниклими безвісно на фронті. 

Під час опрацювання матеріалів та складання інформаційних довідок було встановлено, що із числа загиблих:

1. До командного і політичного складу Червоної Армії належали 36 осіб.
2. За успішну працю у мирний довоєнний час та за мужність і героїзм на фронті, зразкове виконання бойових завдань було нагороджено 28 осіб.
3. В квітні-червні 1941 року до складу частин 206-ї стрілецької дивізії, яка формувалась у м. Нікополі було мобілізовано 20 осіб, хоча їх було набагато більше.

Протягом пошукової роботи були встановлені імена ще чотирьох воїнів-трубників. За поданням генерального директора ТОВ ВНЦ «Трубосталь», депутата Дніпропетровської обласної ради Олександра Фельдмана та відповідним рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради були викарбувані на плитах пам’ятника воїнам-трубникам імена Дмитра Олександровича Охромія, Івана Павловича Терещенко, Івана Даниловича Довгановського, Миколи Петровича Кравченка. Робота по реалізації проекту висвітлювалась у місцевій пресі. 

Вперше в Україні, за фінансової та організаційної підтримки генерального директора ТОВ ВНЦ «Трубосталь», заслуженого працівника промисловості України, кандидата технічних наук Олександра Фельдмана та за участі його помічника та директора з безпеки та режиму Мільченко була реалізована вперше в Україні робота щодо збору, систематизації та узагальненню документальних матеріалів про нікопольців – працівників Нікопольського Південнотрубного заводу. Та чи завершилась робота?

(Далі буде) 

Мирослав Жуковський

Роман Мільченко

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.